Вступ
Для суспільства, що прагне сягнути демократичного врядування, конституція є не лише суто юридичним документом, але й символом його політичної філософії і надій. Цей тонкий зв'язок бере початок у давній Греції, де з "Політики" Аристотеля було народжено емпіричний аналіз держави та врядування. Сьогодні, Україна прагне впровадити демократичні принципи як фундамент майбутнього держави, що набуває більшого значення у порівнянні з її сусідами, на кшталт Росії. У цьому процесі трансформації, конституція стає поворотним, хоча й часто недооцінюванним елементом.
Перенесемось до сьогодення, де внаслідок епохи Просвітнецтва і її досягнень, урядування зазнало коренних змін. Національні держави почали закріплювати закони та права у конституціях у відповідь на поширення просвітницьких ідей щодо свободи, рівності та справедливості. Саме в цей період у світі виникли конституційні демократії, де верховенство права та права особистості стали основними принципами, що визначають суспільний порядок.
Конституційний Рубікон України
Для народу, що протягом декількох сторіч веде криваву боротьбу за свою ідентичність і міжнародне визнання, конституція стає найважливішим питанням в дискусії щодо демократичного майбутнього. Тим не менш, цей фундаментальний для самовизначення нації документ переважно залишається без достатьної уваги. Виникає питання, чи справді Українська конституція відповідає демократичним прагненням країни, чи, в основному, вона несе наслідки попередніх систем.
У різкому контрасті до демократичної конституційної еволюції стоїть конституційна траєкторія Росії. З моменту прийняття Конституції 1993 року в Росії спостерігається поступова концентрація влади в руках президентства, особливо за правління Володимира Путіна. Поправки 2020 року ще більше закріпили президентську владу, скасували обмеження на кількість термінів і підкреслили верховенство російського права над міжнародними нормами. Ці зміни означають відхід від демократичних принципів і перехід у бік авторитаризму.
Схожа тенденція простежується і в Китаї. Його конституція, прийнята у 1982 році, зазнала декілька змін, зокрема у 2018 р., коли був посунутий президентський термін і закріплена провідна роль КПК у керуванні Китаєм. У підсумку, зміни у конституції Китаю відображать посилиння однопартійного врядування і подальшу консолідацію влади.
Зважаючи на широко поширені прагнення та діалог українського суспільства щодо відмови від схожого авторитарного напрямку, виникає питання: чи здатна семантика нинішньої української конституції підтримати цю мету? Щоби відповісти на це питання, ми використали мовну модель на базі технології трансформерів, аби проаналізувати діючи конституції 135 країн світу. Цей корпус, що нараховує 2,709,569 слів, є не тільки збіркою правових текстів, але й відображенням різноманіття культурної, географічної і історико-політичної традиції. Величезна своєрідність текстів у цьому наборі даних надає можливість розглянути те як різні народи впровпаджують своє розуміння свободи і врядування.
Метод
Одне з головних досягнень стрімкого розвитку в галузі штучного інтелекту (ШІ) — це винахід мовних моделей, зокрема їх варіанту на базі технології трансформерів. Ці моделі здійснили революцію в методах аналізу і інтерпретації великих текстових масивів, зробив можливим досліджувати тексти на цілком новому рівні.
Для пояснення роботи цих моделей, потрібно спочатку зрозуміти концепт ембедингу. Уявіть, що кожне слово або фраза з документа перетворюється на групу чисел або векторів. Це схоже на створення унікального відбитку пальця для кожного слова, який одночасно кодує його значення та контекст.
Задля більш інтуітивної ілюстрації ембедингів, візміть просте речення: “Кіт сидів на порозі”. В цьому реченні, кожне слово перетворюється на ембединг. Модель розуміє не лише окремі слова, але й їх відношення одне до одного - кіт кодується як суб’єкт що сидить, в той час як порог містить інформацію що на ньому сидять.
Технічні Деталі
Ми використовуємо модель Longformer, яка оптимізована для роботи з довгими текстами. Для обробки конституцій документ розбивається на менші частини обсягом близько 4000 слів, щоб врахувати обмеження на кількість токенів у моделі. До кожного текстового фрагмента додаються заголовки, назви статей і людські позначення для кожного розділу, що допомагає моделі зберігати загальний контекст.
Для кожного фрагмента ми застосовуємо техніку mean-pooling, яка дозволяє отримувати загальні відомості з тексту. Цей метод усереднює векторні представлення (embeddings) слів у фрагменті, створюючи узагальнене представлення. Потім отримані embeddings для всіх фрагментів об'єднуються, формуючи багатовимірний векторний простір для всієї конституції. Цей підхід дозволяє зберегти семантичну структуру документа.
Для аналізу отриманих даних і виділення високорівневих ознак тексту ми використовуємо Principal Component Analysis (PCA). PCA зменшує кількість вимірів до двох, що сприяє простішій візуалізації й порівнянню, зберігаючи ключові варіації в даних.
Даний підхід дозволив нам змоделювати структуру 135 світових конституцій, і відобразити їх на двомірному графіку за лічені хвилини - завдання, яке зайняло б в експертів місяці роботи.
Результати
З нашого аналізу походить декілька висновків:
1) Українська конституція займає центральну позицію на двомірному графіку, й сусідить з іншими центрально- і південно-слов’янськими націями. Це знаходження досить очікуване, зважаючи на спільну історію і культурні контексти цих регіонів. Близькість української конституції до інших слов’янських країн висвітлює глибокі культурні й історичні схожості, які впливають на конституційну законотворчість.
2) Ще одне очікуване відкриття — це структурна та семантична схожість української і російської конституцій. Треба відмітити, що цей факт не є загально розповсюджений серед пост-радянських країн. Так, конституції Латвії і Естонії знаходяться ближче до західних країн, таких як Сполучені Штати, Франція і Японія, що призводить нас до висновку про значні зміни у їх законотворчій культурі, й відхід від радянського минулого. Навпаки, українська конституція знаходиться ближче до російської, що радить розпочати дискусію щодо прогресу країни у напрямку демократизації.
3) Неочікуваний результат дослідження проявляється у другому компоненті PCA*, по осі ординат, яка відображає розподіл країн на ліберальні і авторитарні системи. Країни, що традиційно вважаються ліберальними знаходяться ближче до низу графіку, в той час як більш авторитарні країни опиняються ближче догори. Всеж, переважна більшість країн залишається близько середини, демонстручі широкий спектр моделей урядування.
Аби підтвердити або спростувати наші спостереження з пункту 3, ми порівнюємо y-координату із Індексом Демократії. В результаті отримано коефіцієнт кореляції Спірмана 0.40 з високим коефіцієнтом значущості, що відповідає значному звʼязку між y-координатою та Індексом Демократії. Також були порівняні інші метрики з “Проекту Конституцій”, такі як судова незалежність або кількість конституційних свобод. Прикметно, що компонент 2 PCA виявився найкращим окремим предиктором демократичного статусу країни.
Висновки
“Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства пов’язані з російським-радянським…” - Роман Ратушний, Київський активіст
У результаті аналізу світових конституцій в порівнянні із конституцією України ми отримуємо переконливий наратив. Незважаючи на зусилля України відокремити себе від Росії та зосередитись на русі в напрямку демократичного Заходу, наше дослідження вказує на те, що українська конституція має більше спільного з російською, ніж з конституціями Польщі, Великобританії, Франції чи США. Ці висновки мають сприйнятися не як безцільна критика, а як можливість для рефлексії і майбутнього покращення.
Сьогодення закликає дослідників права, політичних лідерів та громадян розпочати конструктивний діалог щодо Української конституції. Це також можливість задатись питанням, як цей основоположній документ може бути змінено чи реінтерпритовано, аби сприяти подальшому заохочуванню демократичних ідеалів, що прагне втілити Україна. Такий процес аналізу та перегляду не є лише юридичною процедурою, а є підтвердженням ідентичності нації та декларацією її прагнень.
У підсумку, шлях до більш репрезентативної та демократичної конституції — це подорож, яка вимагає сміливості, самоаналізу та спільних зусиль. Це унікальна можливість для України написати конституційну історію, яка не лише відображатиме сучасні реалії, а й прокладатиме шлях до майбутнього, заснованого на демократичних ідеалах і практиках.